ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ ЗАКЛАДУ:

- проведення просвітницьких лекцій, семінарів, занять з педагогами, батьками, дітьми;
- консультативна допомога всім учасникам навчально-виховного процесу;
- корекційно-розвивальна робота з дітьми, батьками, педагогами;
- допомога дітям, які мають проблеми в поведінці або які опинилися в складній життєвій ситуації;
- психологічний супровід обдарованих дітей;
- психологічний супровід новоприбулих дітей;
- визначення психологічної готовності дітей 5-річного віку до навчання у школі.

ЩО РОБИТЬ ДИТЯЧИЙ ПСИХОЛОГ?

        Психодіагностика 
      Мета психодіагностики - визначити об'єктивний стан людини, виділити його причини, а також оцінити рівень розвитку тих чи інших психічних процесів (пам'яті, уваги, мислення і т.д.). Ви, мабуть знаєте, що для діагностики дорослих використовують тести. Для дітей теж використовують тести, але особливі – дитячі. Психолог може попросити вашої дитини щось намалювати, пограти з ним в захоплюючу гру – а насправді ж за допомогою цих дій збере необхідні дані. Будь-який психолог володіє досить великим набором психодіагностичних засобів та методик. 
        Розвиваючі заняття 
      За допомогою розвиваючих психологічних ігор психолог допоможе розвинути у дитини різні необхідні навички і якості. Найчастіше розвиваючі психологічні заняття проводяться з групою дітей, тому дитина також вчиться спілкуватися з іншими дітьми, вільно почуватися в колективі.
       Корекційно-відновлювальна робота
      За наявності у дитини серйозних емоційних або особистісних труднощів може знадобитися спеціально організована психотерапевтична робота. Це можуть бути заняття на зняття тривожності, страхів, на підвищення самооцінки, на зняття агресивних тенденцій. Дитяча психотерапія може знадобитися, якщо дитина пережила сильний стресс.
       Методи, що застосовуються в дитячій психотерапії, різноманітні. Наприклад, для зовсім маленьких дітей дуже дієвим методом виявляється так звана пісочна терапія. Для дітей старшого віку дуже ефективна буває казкотерапія. Гра, малюнок, казка - всі знайомі і цікаві для дитини предмети і заняття стають в руках психолога потужним засобом допомоги.
       Консультування батьків та сімейне консультування
      У психологів є така аксіома «Проблеми маленьких дітей - це проблеми батьків». І це насправді так. При уважному розгляді причини всіх дитячих труднощів перебувають у сімейних проблемах і конфліктах, неадекватності стилю виховання і т.д. Тому часто виходить так, що для вирішення проблеми дитини досить батькам самим розібратися в причинах і змінити щось у своїй поведінці, в ситуації, навколишнього дитини. Психолог на консультації допоможе вам побачити себе з боку, об'єктивно оцінити свої методи виховання. Гарний психолог ніколи не буде судити або дорікати вам за що б то не було. Він просто дасть вам у руки нові, більш ефективні інструменти виховання, розповість більше про вікові особливості малюка.

КОЛИ ПОТРІБНО ЗВЕРТАТИСЬ ДО ПСИХОЛОГА?

·  Якщо проблема не розв’язується тривалий час.

·  Якщо Ви знаєте, як розв’язати проблему, але Вам все-таки потрібна допомога.

·  Якщо Вас щось тривожить у дитячий поведінці, але Ви не можете зрозуміти причину.

·   Якщо Вам здається, що малюк відстає у розвитку від своїх однолітків. Швидше за все, Вам це здається. Але краще розставити всі крапки над «І» та не мучити дитину порівнянням з іншими дітьми.

·  Якщо у Вас є сімейні проблеми, і це відбивається на дитині.

Щоб дитина легше адаптувався в саду, проведіть первинну підготовку:

· Не відбивайте у дитини бажання спілкуватися з дітьми.

· Якщо гуляєте з нею у дворі - намагайтесь не втручатися в його спілкування з іншими дітьми (принаймні поки немає відкритого конфлікту).

· Подробиці прогулянки або поїздки з кимось із батьків неодмінно обговоріть вдома (попросіть дитину розповісти іншому батькові про прогулянці - заодно і мова потренуєтеся).

· Не відгороджує дитину від реального життя.

· Створюйте йому час від часу свого роду безпечні труднощі (наприклад, іноді над дитиною можна доброзичливо пожартувати. І почуття гумору розвивається, і реакція на обзивання в саду буде більш спокійна). Навчіть малюка не пасувати перед проблемами, не бігти відразу за допомогою, але й не відповідати на образу упереджувальною агресією.

· Взагалі дитину треба вчити думати. Ось тоді це буде особистість, і тоді садок стане повноцінним тренінгом спілкування, підготовкою до школи і до дорослого життя взагалі!

Рекомендаційна пам'ятка батькам      "Адаптація дітей раннього віку до садка"

·  Залишайте дитину в перші дні відвідування садка на годину, потім на 2-3 години, потім до обіду. Коли дитина трохи звикне можна лишити на тиху годину (цей час може настати як через 2-3 дні, так і через 2-3 тижні індивідуально для кожної дитини).

· Дайте дитині в дитячий садок улюблену іграшку.

· Створіть спокійний, безконфліктний клімат у сім'ї.

· Бережіть нервову систему дитини.

· Повідомте педагога про індивідуальні особливості вашого малюка ( як любить засинати, що любить їсти, які продукти харчування провокують алергію, тощо).

· Проконтролюйте аби початок відвідування дитячого садка не прийшовся на епікризні терміни – 1р.3міс., 1р.6міс., 1р.9міс., 2р.3міс., 2р6міс., 2р.9міс., 3р..

· Відвідувати дитячий садок дитина повинна тільки здорова!

· Тренуйте систему адаптаційних механізмів дитини з раннього віку – привчайте її до ситуацій , де потрібно змінювати форми поведінки.

· Навчайте дитину вдома необхідних навичок самообслуговування.

· Допоможіть дитині дотримуватися такого режиму дня, як в дитячому садку.

Тема "Покарання"

Сім правил про покарання дітей від Володимира Леві (доктора медичних і психологічних наук):

 1. Покарання не повинне шкодити здоров’ю – ні фізичному, ні психічному. Більше того, по ідеї покарання має бути корисним, чи не так? Ніхто не сперечається. Проте той, хто карає – забуває подумати…

2. Якщо є сумнів, що краще не карати – не карайте. Навіть якщо зрозуміли, що зазвичай занадто м’які, довірливі і нерішучі. Ніякої «профілактики» і ніяких покарань «про всяк випадок»!

3. За один раз – одне. Навіть, якщо провин здійснено відразу неймовірна множина, покарання може бути суворим, але тільки одне і за усе відразу, а не поодинці за кожну. Салат з покарань – страва не для дитячої душі!

Покарання – не за рахунок любові,  не залишайте дитину без заслуженої похвали й нагороди. Ніколи не віднімайте подарованого вами чи кимось іншим – ніколи! Відмінити можна лише покарання. Навіть якщо набешкетував так, що гірше не буває, навіть якщо підняв на вас руку, але сьогодні ж допоміг хворому, захистив слабкого…

Не заважайте дитині бути різною.

4. Термін «давності». Краще не карати, ніж карати із запізненням. Деякі занадто послідовні вихователі сварять і карають дітей за провини, виявлені через місяць, а то й рік (щось зіпсував, стягнув, напакостив), забуваючи, що навіть в суворих дорослих законах береться до уваги термін давності правопорушення. Облишити. Пробачити. Є ризик навіяти маленькому негідникові думку про можливу безкарність?

Звичайно. Але цей ризик не так страшний порівняно з ризиком затримки духовного розвитку. Запізнілі покарання навіюють дитині минуле, не дають бути іншою.

5. Покараний -вибачений. Інцидент вичерпаний – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилося. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

6. Без приниження. Щоб там не трапилось, якою б не була провина, покарання не повинне сприйматися дитиною як торжество вашої сили над його слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ми несправедливі, покарання подіє тільки у зворотному напрямку!

7. Дитина не повинна боятися покарання. Не покарання вона повинна боятися, не гніву нашого, а нашого засмучення.

Не можна карати та сварити:   

·        коли хвора, погано почувається або ще не зовсім одужала після хвороби – психіка особливо вразлива, реакції непередбачені;

·        коли їсть; після сну; перед сном; під час гри; під час роботи;

·        відразу після фізичної або духовної травми (падіння, бійка, нещасний випадок, погана оцінка, будь-яка невдача, нехай навіть в цій невдачі винна тільки вона сама) – треба, принаймні, перечекати, поки втамується гострий біль( це не означає, що потрібно обов’язково кидатися втішати);

·        коли не справляється: із страхом, з неуважністю, з лінню, з рухливістю, з дратівливістю, з будь-яким недоліком, додаючи щирих старань; коли проявляється нездатність, нетямущість, незручність, дурість, недосвідченість – одне слово, в усіх випадках, коли що-небудь не виходить;

·        коли внутрішні мотиви проступку, найдрібнішого або найстрашнішого, нам не зрозумілі;

·        коли  ми «самі не свої»; коли втомилися, засмучені або роздратовані з якихось своїх причин – у такому стані гнів завжди неправдивий.

Фрази, які не можна говорити дитині, яку віддають в дитсадок

Ці 10 фраз, які дуже часто використовують батьки, можуть зашкодити швидкій і безболісній адаптації дитини до дитсадка. Деякі з них лякають дитину, інші її обманюють, але всі вони — заважають адаптації. Дізнайтесь, які фрази слід забути, якщо ваша дитина збирається в садочок.

    Вчись їсти самостійно, бо в садочку ніхто кормити тебе не буде! — таким способом ми формуємо негативну установку дитини на садочок. Краще скажіть: "Ти вже можеш їсти сам, ти вже такий дорослий! Мені так подобається дивитися, як ти самостійно їси!

     А ну поділись іграшкою — в садочку доведеться ділитися! Там всі іграшки спільні! — для дитини це не аргумент, а для того, щоб малюк зміг взаємодіяти з іншими дітками, йому потрібно цьому навчитися. Краще скажіть: "Дивись, як хлопчик хоче твою іграшку, давай дамо йому трішки погратися, він пограється і поверне!”

       Не плач, бо віддам в дитячий садок! — так ми залякуємо дитину, формуємо враження, що в садку погано і там можуть скривдити.

     Заспокойся, бо заведу в дитсадок і там залишу! — знову ж таки, лякаємо дитину ще й тим, що мама може хотіти позбутися її, а значить не любить.

     Там не страшно! Не бійся! Вихователька не буде тебе ображати! — "не” дитиною не сприймається. Дитина чує: "Потрібно боятися, в садку страшно, а вихователька може скривдити”

     Я буду з тобою в групі сидіти! (якщо насправді ви не збираєтесь цього робити) — це обман. Обманюючи малюка ми самі собі копаємо яму, оскільки з часом він перестане нам довіряти, почне обманювати сам. Тому, якщо ви пообіцяли залишитися з дитиною — залишіться, і не йдіть поки малюк на це не погодиться.

   Я тобі куплю …, якщо ти підеш в садочок! — малюк звикне до того, що кожен раз мама щось купує і з часом почне маніпулювати і вимагати щораз більше і більше.

 Будь-який негатив про вихователів, помічників вихователя дитини, садочок загалом, навіть просто інтонація (в присутності дитини) — малюк складає враження про вихователів з ваших слів. Якщо ви негативно відзиваєтеся — значить вихователі погані, тому з ними залишатися небезпечно.

   Не плач! Дивися, інші діти не плачуть! А ти… — не варто порівнювати дитину з іншими. Ніколи. Ні за яких обставин! Краще скажіть: "Тобі сумно / гірко, що доводиться залишатись без мами. я теж сумуватиму за тобою!”